Ультрамарафонець пробіг 1019 км за шість діб на солодких пластівцях і чизбургерах

Австралійський ультрамарафонець Філ Гор пробіг 1019,92 км за 152 години. Дистанція була організована у форматі кіл: щогодини спортсмен виходив на нове коло довжиною 6,71 км. Сон протягом шести діб був мінімальним.

Харчування під час забігу включало солодкі пластівці, цукерки, м'ясні пироги та чизбургери. Загальна подолана відстань еквівалентна приблизно 24 марафонам.

Такий раціон виглядає парадоксально лише на перший погляд. Під час тривалого фізичного навантаження організм активно використовує вуглеводи як джерело енергії. Тому спортсменам потрібні продукти, які швидко дають енергію і які можна з'їсти навіть після багатьох годин бігу. Саме звідси походять спортивні гелі, солодкі напої та батончики — концентровані джерела вуглеводів.

Дослідження підтверджують, що споживання вуглеводів під час тривалих навантажень підтримує працездатність, а в ультравитривалих дисциплінах стратегія харчування підбирається індивідуально. Йдеться про їжу під конкретне спортивне завдання, а не про модель щоденного раціону.

Окремий аспект, який зазвичай залишається поза увагою, — так зване тренування кишівника (gut training). У видах спорту на витривалість організм заздалегідь привчають отримувати й переносити значну кількість вуглеводів під час навантаження. Спортсмени тестують продукти, їхню кількість, частоту прийомів їжі та реакцію шлунково-кишкового тракту до старту, а не під час нього.

Причина — у поширеності проблем із ШКТ. В одному із систематичних оглядів, присвячених ультратрейлам, шлунково-кишкові симптоми виникали у 65–82% спортсменів. Наукові огляди також показують, що поступове тренування кишівника покращує переносимість вуглеводів під час навантаження. Тому гель чи батончик на дистанції — зазвичай не спонтанний перекус, а частина заздалегідь відпрацьованої стратегії.

Проблема виникає, коли харчування професійних спортсменів переносять у звичайне життя. Завдання атлета — не скласти «ідеальну тарілку», а продовжувати виконувати екстремальне навантаження. Заради цього обирають максимально доступні джерела енергії, їжу з меншою кількістю клітковини або продукти, які у звичайному раціоні з'являлися б значно рідше. Це компроміс заради результату.

Для водія, який проводить день за кермом або в офісі й тренується кілька разів на тижні, потреби постійно поповнювати запаси швидкодоступними вуглеводами немає. Історія Філа Гора показує не те, що цукерки чи чизбургер стали частиною здорового харчування, а те, що раціон людини, яка біжить шосту добу поспіль, — один із найгірших шаблонів для тих, хто просто хоче харчуватися збалансовано.